Taras Khimchak // blog : про читане-перечитане

Фізик прогулюється на березі моря і бачить, як п’ятирічний хлопчик кидає у море пласкі камінці, намагаючись примусити їх стрибати. Кожний камінець робить не більше одного-двох стрибків. Фізик пригадує, що в дитинстві він був дуже вмілим у цій грі. Тож він показує хлопчику, як це робиться. Один за одним він кидає камінці, показуючи як їх тримати, під яким кутом і на якій висоті над поверхнею кидати. Усі камінці, кинуті дорослим, роблять багато стрибків: сім, вісім, навіть десять разів.

«Так, - каже хлопчик після того, як вони стрибають десять разів. – Але я не це хотів зробити. Ваші камінці роблять круглі кола в воді, а я хотів, щоб мої робили квадратні».

Ми знаємо цей випадок, тому що фізик П’єт Гейн розказав його Айнштайнові, в той час уже старому чоловікові, під час свого візиту. І тому, що Айнштайн несподівано зреагував: «Передайте хлопцеві мої вітання і скажіть, щоб він не хвилювався, якщо камінці не роблять у воді квадратних кіл. Важливо мати таку думку».