and waterproof too!*



Елві: Знаєш, я… Мене постійно мучить думка про смерть. Важлива для мене тема.
Енні: Та-ак?
Елві: У мене абсолютно песимістичний погляд на життя. Тобі потрібно це знати, якщо ми вже вирішили зустрічатись. Мені здається, життя буває або жахливим, або нещасним. Категорій тільки дві. Страшне життя… ну, не знаю – у смертельно хворих, наприклад. Чи у сліпих, інвалідів.
Енні: Та-ак.
Елві: Не розумію, як вони живуть. Просто не можу собі уявити. А нещасне життя у всіх інших. Третього нема. Так що потрібно радіти, що ти всього лише нещасний, тому що… Тому що це велика вдача – бути нещасливим…
Енні: А-а.



Мені не було і двадцяти, коли я зрозумів, що якісь речі завжди будуть відволікати. І я вирішив, що все, що відволікає від роботи чи дозволяє працювати не в повну силу, - плід самоомани і наслідки можуть бути якнайзгубнішими. Щоб не потрапити в тенета письменницьких ритуалів і беззмістовного часопроведення, потрібно просто сісти і почати працювати. У мистецтві завжди, і особливо в шоу-бізнесі є маса людей, які говорять, говорять, говорять. Доки їх слухаєш, вони здаються віртуозами: про що б вони не говорили, вони висловлюють абсолютно правильні твердження й оцінки, та кінець-кінцем все зводиться до питання, хто готовий це зробити. Тільки це і має значення. Усе інше позбавлене сенсу.



«Світ – місце доволі неприємне. Ми наділяємо його власними відчуттями».
Так, і таким чином створюємо для себе фальшивий світ. Ми існуємо у фальшивому світі. У трішки меншому масштабі ми можемо це ж саме спостерігати у спорті. Існує, наприклад, світ футболу. Ти занурюєшся у цей світ, і тебе починають турбувати якісь абсолютно беззмістовні речі: у кого більше очків і т.д. Люди попадаються на ці вудочки, а інші люди роблять на цьому гроші. Тисячі людей дивляться футбол, для тисяч людей важливо, хто переможе. Хоча, досить на секунду відсторонитись від цього, і стане очевидно, що абсолютно неважливо, хто виграє. Це нічого не означає. Точно за таким принципом ми створюємо для себе світ, який втрачає увесь сенс, тільки-но від нього відсторонитись. Ніякого сенсу в ньому нема. Важливо самому створити це відчуття осмисленості, тому що сенсу самого по собі просто не існує.

























* Фільми Вуді Алена ніколи не входили в топ-10 моїх улюблених. Але, з усім написаним вище, я абсолютно погоджуюсь, з кожним словом. Не те, щоб ці наведені думки претендували на оригінальність, проте, якщо ви вже читаєте мій журнал… вам не завадить знати.

* мої outdoor gore-tex waterproof черевики нагло і сильно намокли під час цієї мандрівки.

* Ось вам пісенька:









Надобраніч!